Парацетамол – ефективний анальгетик і жарознижуючий засіб

Парацетамол є одним з найпоширеніших та найефективніших препаратів для зняття болю та зниження високої температури тіла. Його застосовують при різних видах больового синдрому та для боротьби з гарячкою, викликаною простудними, інфекційно-запальними захворюваннями та іншими станами.

Склад препарату

Компонент	Кількість у 1 таблетці
Активна речовина	парацетамол – 0,5 г
Допоміжні речовини	крохмаль картопляний – 0,0280 г стеаринова кислота – 0,0011 г повідон низькомолекулярний – 0,0165 г магнію стеарат – 0,0044 г

Фармакологічна дія

Парацетамол належить до групи анальгетиків та жарознижуючих засобів. Його фармакологічні властивості зумовлені здатністю блокувати циклооксигеназу I та II у центральній нервовій системі (ЦНС), що спричиняє зниження больової чутливості та регуляцію температури тіла. На відміну від інших нестероїдних протизапальних препаратів, парацетамол не має значного протизапального ефекту через відсутність впливу на периферичні тканини.

Завдяки цій дії, препарат не впливає на водно-сольовий баланс та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, що зменшує ризик виникнення побічних ефектів з цих систем. Також, можливість утворення метгемоглобіну є малоймовірною.

Показання до застосування

• Біль різного походження, зокрема головний, зубний, невралгічний, міалгія
• Лихоманка при простудах, грипі та інших інфекційних захворюваннях

Протипоказання

• Індивідуальна підвищена чутливість до парацетамолу або інших компонентів препарату
• Дитячий вік до 8 років

З обережністю застосовують при:

• порушеннях функцій печінки та нирок
• синдромі Жильбера та інших порушеннях метаболізму білірубіну
• вірусних гепатитах
• алкогольних ураженнях печінки
• вагітності та періоду лактації
• пожилому віці
• дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Побічні дії

Можливі реакції з боку травної системи: нудота, блювота, болі в епігастрії. Алергічні реакції у вигляді шкірної висипки, свербежу, кропив’янки, набряку Квінке. В рідких випадках можливі зміни з кров’ю: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.

Взаємодія з іншими препаратами

Застосування стимуляторів мікросомального окиснення печінки (фенитоїн, етиловий спирт, барбітурати, рифампіцин, фенилбутазон, трициклічні антидепресанти) та гепатотоксичних ліків може підвищити ризик розвитку токсичних ефектів. Протягом тривалого застосування барбітуратів зменшується ефективність парацетамолу. Алкоголь посилює гепатотоксичність препарату.

Як приймати, курс і дозування

Для дорослих та підлітків старше 12 років рекомендується приймати по 0,5–1 г (таблетка або кілька) 2–3 рази на день з інтервалом не менше 4 годин. Максимальна разова доза – 1 г, щоденна – 4 г.

Діти призначають залежно від маси тіла: 10–15 мг/кг маси тіла 3–4 рази на день. Максимальна добова доза для дітей до 9 років (до 30 кг) становить 1,5 г, для дітей до 12 років (до 40 кг) – 2 г.

Тривалість застосування не повинна перевищувати 5 днів як знеболювальний засіб і 3 дні – як жарознижуючий.

Передозування

Симптоми передозування включають: блідість шкіри, нудоту, блювоту, втрату апетиту, больові відчуття в животі, порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз. Можливе ураження печінки, що проявляється через 12–48 годин у вигляді гепатотоксичного ефекту, що може призвести до печінкової недостатності, коми та смерті. Важка передозування потребує негайного введення метіоніну або N-ацетилцистеїну.

Спеціальні вказівки

Парацетамол може іскажати результати лабораторних досліджень рівня мочової кислоти у крові. Не рекомендується застосовувати з алкоголем через ризик розвитку токсичних уражень печінки, особливо у осіб з хронічним споживанням алкоголю або гепатозом. При тривалому застосуванні необхідний контроль функції печінки та складу крові.

Форма випуску

Таблетки по 0,5 г.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище +25°C, недоступному для дітей.

Термін придатності

3 роки від дати виготовлення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.