Фармакологічна дія

Фармакодинаміка

Тилорон — це низькомолекулярний синтетичний індуктор інтерферону, що стимулює вироблення в організмі всіх типів інтерферонів (альфа, бета, гамма і лямбда). Основними продуцентами інтерферону при застосуванні тилорона є клітини епітелію кишечника, гепатоцити, Т-лімфоцити, нейтрофіли та гранулоцити. Максимальна продукція інтерферонів спостерігається через 4–24 години і визначається у кишечнику, печінці та крові.

Тилорон має імуномодулюючий та противірусний ефект. Він стимулює синтез інтерферонів у лейкоцитах та активує стовбурові клітини костного мозку, сприяючи підвищенню антитілоутворення та зниженню рівня імунної депресії. Також він відновлює баланс Т-супресорів та Т-хелперів. Ефективний проти різних вірусних інфекцій, зокрема грипу, інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, гепатитів та герпесвірусів.

Механізм антивірусної дії полягає у пригніченні трансляції вірус-специфічних білків у інфікованих клітинах, що сприяє блокуванню репродукції вірусів.

Фармакокінетика

Після перорального застосування швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність становить близько 60%. Близько 80% препарату зв’язується з білками плазми. Виводиться переважно в незміненому вигляді через кишечник (70%) та нирки (9%). Период напіввиведення — 48 годин. Препарат не піддається біотрансформації і не накопичується в організмі.