Інструкція з застосування препарату Милурит

Загальна інформація

Милурит — це лікарський препарат, що містить активну речовину аллопуринол. Призначений для зниження рівня уратів у крові та запобігання розвитку уратних уратів, подагри та інших уратних ускладнень. Випускається у формі таблеток, що містять 100 мг або 300 мг аллопуринолу.

Склад препарату

Кожна таблетка містить:

• Діюча речовина: аллопуринол — у дозі 1 мг у таблетці, що відповідає 100% активності;
• Вспомогательные вещества: залежно від форми випуску, зокрема лактозу моногідрат, картофельний крохмаль, повидон, тальк, магнію стеарат, натрію карбоксиметилкрахмал, целюлозу, желатин, кремнію діоксид безводний.

Фармакологічна дія

Мілурит належить до групи протиподагричних засобів — інгібіторів ксантиноксидази. Механізм дії полягає у пригненні ферменту ксантиноксидази, що відповідає за перетворення гипоксантину у ксантин, а потім у мочеву кислоту. Це призводить до зниження концентрації мочевої кислоти у крові та сечі, сприяючи розчиненню кристалів та запобіганню їх утворенню в тканинах.

Крім того, аллопуринол структурно є аналогом гипоксантина, а його активний метаболіт — оксипуринол — має тривалий період напіввиведення і підтримує пригнічення активності ксантиноксидази протягом доби.

Показання до застосування

Для дорослих:

• Гіперурикемія, що не контролюється дієтою, у тому числі вторинна гіперурикемія різного походження;
• Клінічні ускладнення гіперурикемії: подагра, уратна нефропатія, утворення і розчинення кристалів мочевої кислоти в тканинах;
• Лікування рецидивуючих кристалів кальцію оксалату при супутній гіперурикемії, коли дієта та рясне споживання рідини не дають ефекту.

Для дітей і підлітків:

• Вторинна гіперурикемія різного походження;
• Мочевокисна нефропатія при лікуванні лейкозу;
• Вроджена ферментна недостатність, синдром Леша-Найхана, недостатність гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази та недостатність аденін-фосфорибозилтрансферази.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність: Дослідження щодо безпеки застосування аллопуринолу у період вагітності обмежені. Препарат не рекомендується до застосування, за винятком випадків, коли потенційна користь перевищує ризик для матері та плода. У таких випадках потрібно ретельно зважувати ризики і користь.

Годування груддю: Аллопуринол і його метаболіти виділяються у грудне молоко. Застосування у період годування не рекомендується без консультації лікаря, оскільки даних про безпеку для немовлят недостатньо.

Протипоказання

• Індивідуальна підвищена чутливість до аллопуринолу або допоміжних компонентів препарату;
• Гостра або хронічна печінкова недостатність;
• Гострий приступ подагри, дитячий вік до 3 років (через тверду фармацевтичну форму);
• Періоди вагітності та годування груддю;
• Наслідкові спадкові захворювання, зокрема непереносимість лактози, недостатність лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Особливі вказівки та заходи безпеки

• При порушеннях функції печінки або нирок застосовувати з обережністю, знижуючи дозу;
• Перед початком терапії необхідно виключити гострий приступ подагри, оскільки початок лікування може спровокувати його посилення;
• У разі появи шкірних реакцій, реакцій гіперчутливості або синдромів Стивенса-Джонсона, лікування слід негайно припинити;
• Обов’язково слід враховувати можливу наявність аллелі HLA-B*5801, що підвищує ризик розвитку синдрома гіперчутливості та інших серйозних ускладнень.
• Пацієнтам з порушеннями функції нирок дозу слід зменшити, а контроль рівня препарату здійснювати частіше.

Можливі побічні дії

Можуть виникати: алергічні реакції, шкірні висипи, свербіж, підвищення печінкових ферментів, гастроінтестинальні розлади, головний біль, запаморочення. У р rare випадках можливі серйозні реакції — синдром гіперчутливості, синдром Стивенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Взаємодія з іншими препаратами

Аллопуринол може посилювати або послаблювати ефект інших лікарських засобів. Важливо повідомити лікаря про прийом препаратів, таких як:

• Цитостатики — азатиоприн, 6-меркаптопурин (знижувати дозу необхідно);
• Пеніциліни та цефалоспорини — підвищують ризик алергічних реакцій;
• Лікарські засоби, що впливають на функцію нирок, — підвищують ризик побічних ефектів.

Спосіб застосування, дози та курс лікування

Дозування та тривалість лікування підбираються індивідуально лікарем. Зазвичай починають з низьких доз (100-300 мг на добу), поступово підвищуючи їх залежно від рівня мочевої кислоти у крові та переносимості препарату. Максимальна добова доза для дорослих — 600 мг.

Таблетки приймають під час їжі або після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Тривалість терапії визначає лікар у залежності від стану пацієнта.

Передозування

Передозування може проявлятися симптомами інтоксикації, включаючи порушення з боку нервової системи, шлунково-кишкові розлади та зниження функції нирок. При підозрі на передозування необхідно негайно припинити прийом препарату, провести симптоматичне лікування та забезпечити підтримку функцій організму. Діаліз може бути ефективним у випадках важкої інтоксикації.

Форма випуску

Таблетки по 100 мг та 300 мг у блістерах або пластикових контейнерах з ковпачками.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25°C у сухому, недоступному для дітей місці.

Срок придатності

Зазначений на упаковці. Не застосовувати після його закінчення.