Фармакологічна дія

Метопролол належить до класу кардіоселективних β-адреноблокаторів із відсутністю внутрішньої симпатомиметичної активності та мембраностабілізуючих властивостей. Обладает гіпотензивною, антиангінальною та антиаритмічною дією.

Блокуючи в невисоких дозах β-адренорецептори серця, зменшує утворення цАМФ з АТФ, знижує внутріклітинний рівень кальцію, що сприяє зниженню частоти серцевих скорочень, зменшенню провідності та збудливості міокарда. Це викликає негативний інотропний, хроно- та дромотропний ефект.

При застосуванні препарат у перші доби може спричинити тимчасове підвищення загального периферичного опору через активізацію α-адренорецепторів, однак через 1-3 дні цей показник повертається до норми або зменшується при довготривалому застосуванні.

Острое антигіпотензивне дію зумовлене зменшенням серцевого викиду, стабільне — за рахунок зниження синтезу реніну, пригнічення ренін-ангіотензинової системи та підвищення чутливості барорецепторів. Це сприяє зниженню артеріального тиску в стані спокою та під час фізичного навантаження.

Антиангінальний ефект досягається зменшенням потреби міокарда у кисні шляхом зниження частоти серцевих скорочень і сили скорочень, що покращує перфузію коронарних судин та зменшує число нападів стенокардії.

Антиаритмічний ефект полягає в зменшенні швидкості спонтанного збудження провідних шляхів серця та зниженні збудливості, що дозволяє застосовувати препарат при суправентрикулярних тахікардіях, миготінні передсердь та інших порушеннях ритму.

При застосуванні у терапевтичних дозах має менший вплив на органи з β-адренорецепторами, що зменшує ризик побічних ефектів у порівнянні з неселективними бета-блокаторами.