Інструкція із застосування препарату Левотироксин

Загальна інформація

Левотироксин є синтетичним тиреоїдним гормоном, що використовуються для замісної терапії при різних формах гіпотиреозу та інших станах, пов’язаних з недостатністю функції щитовидної залози. Препарат має високу біодоступність та тривалий період напіврозпаду, що дозволяє застосовувати його один раз на добу для підтримки стабільного рівня гормонів у крові.

Склад

Діяча речовина: левотироксин натрію — 50 мкг у одній таблетці.

Вспомогальні речовини: кальцію гидрофосфат дигідрат, мікрокристалічна целюлоза, натрію карбоксиметилкрахмал, декстрин, довголанцюгові неповні гліцериди.

Фармакологічна дія

Після часткового перетворення у трийодтиронін (Т3) в печінці та нирках, препарат впливає на розвиток і ріст тканин, обмін речовин. В малих дозах має анаболічний ефект на білковий і жировий обмін. В середніх дозах стимулює зростання і розвиток тканин, підвищує потребу організму у кисні, активує метаболізм білків, жирів і вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи і центральної нервової системи. В великих дозах пригнічує продукцію тиреотропін-рилизинг гормону гіпоталамуса і тиреотропного гормону гіпофізу.

Фармакодинаміка

Терапевтичний ефект відзначається через 7-12 днів після початку прийому, і дія зберігається ще протягом кількох днів після завершення курсу. При гіпотиреозі клінічний ефект проявляється через 3-5 днів. Зменшення або зникнення дифузного зоба відбувається за 3-6 місяців.

Фармакокінетика

При внутрішньому прийомі левотироксин майже повністю всмоктується у верхньому відділі тонкої кишки, всмоктується до 80% прийнятої дози. Вживання їжі знижує його всмоктуваність. Максимальна концентрація у крові досягається через 6 годин. Більше 99% препарату зв’язується з білками крові. Метаболізується в печінці, нирках, мозку і м’язах з утворенням активних і неактивних метаболітів. Виводиться з організму з сечею та жовчю. Період напіввиведення становить 6-8 днів.

Показання до застосування

• Гіпотиреоз будь-якого генезу: первинний, вторинний, після операцій, терапії радіоактивним йодом або тиреоїдитів.
• Профілактика рецидиву узлового зоба після хірургічного лікування (при нормальній функції щитовидної залози).
• Дифузний еутиреоїдний зоб.
• Дифузний токсичний зоб після компенсації тиреотоксикозу тиреостатиками.
• Рак щитовидної залози після оперативного лікування (з метою запобігання рецидиву та замісної терапії).
• Діагностичне застосування при тесті тиреоїдної супресії.

Застосування під час вагітності та годування груддю

При вагітності та лактації препарат необхідно продовжувати, оскільки потреба у тиреоїдних гормонах зростає. Корекція дози проводиться під контролем рівня ТТГ. Левотироксин не рекомендується застосовувати одночасно з тиреостатичними препаратами, які проникають через плаценту і можуть викликати гіпофункцію щитовидної залози у плода.

Дитячий режим: для новонароджених доза становить 12,5–50 мкг на добу, у дітей до 3 років — по 25–37,5 мкг, залежно від маси тіла. Таблетки розчиняють у воді до рідкої взвеси перед застосуванням, даючи за 30 хвилин до годування.

Протипоказання

• Гіперфункція щитовидної залози будь-якого походження.
• Недолік коркової речовини наднирників, нелікований.
• Острий інфаркт міокарда.
• Підвищений артеріальний тиск.
• Індивідуальна непереносність компонентів препарату.

Побічні дії

• Алергічні реакції: шкірна висипка, свербіж.
• При передозуванні — симптоми тиреотоксикозу: зміни апетиту, тремор, серцебиття, аритмія, лихоманка, нервозність, порушення сну, втрата ваги.
• При недостатніх дозах — ознаки гіпотиреозу: затримка розвитку, сухість шкіри, запори, слабкість, депресія.

Взаємодія з іншими препаратами

Левотироксин посилює ефект антикоагулянтів, а при одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами може підсилювати їхню дію. Взаємодіє з інсуліном і пероральними гіпоглікемічними засобами, що вимагає корекції їх доз. Знижує ефективність серцевих глікозидів. Алюміній гідроксид, колестирамін та колестипол зменшують всмоктування левотироксину. Інші взаємодії — з фенитоїном, саліцилатами, фуросемідом, естрогенами, соматотропіном, фенобарбиталом і рифампіцином.

Дозування та режим застосування

Індивідуально, залежно від стану пацієнта, рівня ТТГ та клінічної картини. Початкові дози для дорослих зазвичай становлять 25–100 мкг на добу. Далі дозу підбирають поступово, збільшуючи через 2–4 тижні на 25–50 мкг до досягнення підтримуючої — 125–250 мкг. У дітей дози підраховуються залежно від маси тіла та віку.

Таблетки слід приймати натщесерце, за 30 хвилин до їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Регулярність прийому дуже важлива. Якщо пропущено дозу, її не слід подвоювати, а продовжувати режим згідно з графіком.

Передозування

Можливі симптоми — тиреотоксичний криз, що потребує невідкладної допомоги. Лікування включає застосування бета-адреноблокаторів, внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів та плазмаферезу.

Особливі зауваження

Перед початком терапії необхідно виключити гіпофізарний або гіпоталамічний гіпотиреоз. Регулярний контроль рівня ТТГ та клінічного стану — обов’язковий. У пацієнтів із багатовузловим зобом перед лікуванням рекомендується стимуляційний тест із тиреотропін-рилизинг гормоном. У похилому віці дозу слід підбирати обережно, починаючи з мінімальних значень. У період вагітності дозу слід коригувати відповідно до рівня ТТГ.

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25°C у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

2 роки від дати виготовлення.