Опис препарату Бісопролол

Бісопролол є селективним β1-адреноблокатором, який застосовується для лікування різних кардіологічних станів, включаючи артеріальну гіпертензію, ішемічну хворобу серця та хронічну серцеву недостатність. Його фармакологічна дія спрямована на зниження навантаження на серце та стабілізацію серцевого ритму, що сприяє покращенню якості життя пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями.

Склад препарату

Активна речовина	Бісопрололу фумарат - 5,0 мг
Вспомогальні речовини (ядро)	Лактозы моногидрат (сахар молочный) - 71,5 мг Целлюлоза микрокристаллическая - 18,0 мг Магнію стеарат - 0,75 мг Крахмал прежеатинизированный - 1,25 мг Повидон (полівінілпіролідон) - 3,5 мг
Вспомогальні речовини (оболонка)	Гіпромеллоза - 1,65 мг Макрогол 4000 - 0,45 мг Титану діоксид - 0,9 мг

Фармакологічна дія

Бісопролол належить до групи селективних β1-адреноблокаторів, що не мають власної симпатомиметичної активності та не впливають на мембрани клітин. Він знижує активність реніну в плазмі крові, зменшує потребу міокарда у кисні, регулює частоту серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою та при фізичних навантаженнях. Це сприяє зниженню артеріального тиску, профілактиці та лікуванню стенокардії, а також має антиаритмічний та антигіпертензивний ефект.

Механізм дії включає блокування β1-адренорецепторів серця, що зменшує утворення цАМФ, зменшує внутріклітинний кальцій і, відповідно, знижує силу скорочення міокарда. Це веде до зниження частоти скорочень і зменшення навантаження на серце.

При застосуванні у терапевтичних дозах Бісопролол майже не впливає на β2-адренорецептори, що зменшує ризик бронхоспазму та порушень обміну вуглеводів. У високих дозах він може проявляти β2-блокуючу активність.

Показання до застосування

• Артеріальна гіпертензія
• Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стенокардії
• Хронічна серцева недостатність

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Використання Бісопрололу під час вагітності можливо лише за суворих показань, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Препарат може знижувати плацентарну перфузію, що спричиняє затримку внутрішньоутробного розвитку, а у плода – гіпоглікемію, брадикардію, артеріальну гіпотензію.

У період годування груддю застосування препарату не рекомендується через можливість потрапляння активної речовини у молоко. За необхідності лікування грудне вигодовування слід припинити.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до бісопрололу або інших β-адреноблокаторів
• Острая серцева недостатність або її декомпенсація
• Кардіогенний шок
• Отек легких
• Атріовентрикулярна блокада II-III ступеня без кардіостимулятора
• Синдром слабкості синусового узла
• Брадикардія (менше 60 уд/хв)
• Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АД <100 мм рт.ст.)
• Тяжкі форми бронхіальної астми або ХОБЛ у анамнезі
• Значні порушення периферичного кровообігу (синдром Рейно)
• Метаболічний ацидоз
• Феохромоцитома без одночасного застосування α-адреноблокаторів
• Вік до 18 років
• Недостатність лактази або мальабсорбція глюкози-галактози

Побічні дії

Частота проявів залежить від індивідуальної переносимості, але найчастіше спостерігаються:

• Со стороны серця та судин: брадикардія, зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, порушення AV-провідності, загострення ХСН, відчуття стиснення у грудях
• Со стороны нервової системи: головокружіння, головна біль, втома, безсоння, депресія, тривожність, тремор, порушення пам’яті
• Со стороны органов зору та слуху: зниження зору, сухість очей, шум у вухах
• Со стороны дихальної системи: бронхоспазм при астмі або ХОБЛ, риніт
• Со стороны шлунково-кишкового тракту: нудота, блювота, діарея, запор, сухість у роті, больові відчуття у животі
• Со стороны опорно-рухового апарату: артралгія, боль у спині
• Можливі реакції з боку шкіри: висип, кропив’янка, підвищене потовиділення

Взаємодія з іншими препаратами

Обережність потрібно дотримуватися при сполученні з іншими лікарськими засобами:

• Антиаритмічні засоби I класу (хінідин, дизопірамід) – підвищують ризик AV-блокади
• Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем) – можуть посилювати зниження скоротливості серця та AV-блокаду
• Гіпотензивні засоби центральної дії (клонидин, метилдопа) – посилюють гіпотензію та брадикардію
• Інші β-адреноблокатори та β-симпатоміметики – можуть зменювати взаємний ефект або посилювати побічні реакції
• Йодвмісні контрастні засоби – можливе підвищення ризику алергічних реакцій

Перед початком лікування необхідна консультація з лікарем для підбору оптимальної схеми та контролю стану.

Як приймати, курс і дозування

Дозування та тривалість терапії визначаються лікарем індивідуально в залежності від стану хворого та показань. Зазвичай починають із мінімальної дози – 5 мг один раз на добу. За необхідності дозу можна коригувати до максимальної – 10-20 мг на добу, розділяючи її на один або два прийоми. Тривалість лікування визначається лікарем і залежить від характеру захворювання.

Приймати препарат слід під час або після їжі, запиваючи достатньою кількістю води.

При порушеннях функції печінки або нирок необхідно враховувати особливості застосування і консультацію лікаря.

Передозування

При передозуванні можливе значне зниження частоти серцевих скорочень, артеріальна гіпотензія, порушення свідомості, шок. Лікування включає промивання шлунка, застосування адсорбентів, симптоматичну терапію, підтримку функцій життєзабезпечення. Важливо оперативно звернутися до медичного закладу.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла і вологи місці при температурі не вище 25°C. Тримати у недоступному для дітей місці.

Срок придатності

Зазвичай 3 роки від дати виготовлення. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.