Інструкція з застосування препарату Фуросемід

Фуросемід — це потужний петльовий діуретик, який використовується для швидкого зняття набряків та зниження артеріального тиску при різних патологічних станах. Його дія базується на блокуванні реабсорбції йонів натрію та хлору у петлі Генле, що сприяє активному виведенню води та електролітів з організму.

Склад препарату

Об'єм ампули	2 мл
Діяльна речовина	Фуросемід — 20 мг
Допоміжні речовини	натрія гідроксид, натрій хлорид, вода для ін'єкцій

Фармакологічна дія

Фуросемід є "петльовим" діуретиком, що пригнічує реабсорбцію іонів натрію і хлору у товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Це приводить до збільшеного виведення натрію, води і калію, а також іонів кальцію і магнію. Внаслідок цього препарат має сильний натрійуретичний і диуретичний ефект.

Дія починається через 5-10 хв після внутрішньовенного введення і триває до 3 годин, при зниженій функції нирок — до 8 годин. При пероральному застосуванні початок дії настає через 30-60 хв, максимум — через 1-2 години, тривалість — до 4 годин. Важливо враховувати феномен "рикошета", коли після припинення дії активізуються нейрогуморальні системи, що може впливати на ефективність терапії.

Показання до застосування

• Отеки при хронічній застійній серцевій недостатності (у тому числі при необхідності застосування діуретиків);
• Остаточні та гострі відеки при застійній серцевій недостатності;
• Отеки при хронічній нирковій недостатності;
• Острая ниркова недостатність, у тому числі у вагітних та під час пологів;
• Отеки при захворюваннях печінки (у разі необхідності додаткового лікування антагоністами альдостерону);
• Гіпертонічний криз — як підтримуючий засіб;
• Підтримка форсованого діурезу.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказане застосування фуросеміду під час вагітності, крім випадків, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У період лактації препарат може проникати у грудне молоко та викликати пригнічення лактації, тому при необхідності застосування у цей період годування слід припинити.

Протипоказання

• Гіперчутливість до фуросеміду або інших компонентів препарату;
• Алергія на сульфаніламідні препарати (сульфонаміди, сульфонилмочевина);
• Гіповолемія або дегідратація;
• Почечна недостатність у вигляді анурії, коли немає терапевтичного ефекту;
• Тяжка гіпокаліємія та гіпонатриємія;
• Прекоматозні та коматозні стани, пов'язані з печінковою енцефалопатією.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи

• Зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс;
• Тахікардія, аритмії, зниження об'єму циркулюючої крові.

З боку нервової системи

• Головокруження, головна біль, судоми ікроножних м'язів, парестезії;
• Апатія, слабкість, сонливість, спутаність свідомості.

З боку органів почуття

• Порушення зору та слуху.

З боку травної системи

• Зниження апетиту, сухість у роті, нудота, блювання, запор або діарея, холестатична жовтяха, панкреатит.

З боку сечовидільної системи

• Олігурія, гостра затримка сечі, гематурія, зниження потенції, інтерстиціальний нефрит.

З боку кровотворної системи

• Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

Обмін води і електролітів

• Гіповолемія, дегідратація, гіпокаліємія, гіпонатриємія, метаболічний алкалоз, тромбози.

Обмін речовин

• Гіперурикемія, гіперглікемія, порушення метаболізму.

Алергічні реакції

• Кропив'янка, ексфоліативний дерматит, васкуліт, анафілактичний шок.

Взаємодія з іншими препаратами

Одночасне застосування з аміноглікозидами (гентаміцин, тобрамицин) може посилювати нефро- та ототоксичну дію. Фуросемід знижує кліренс гентаміцину й підвищує його концентрацію в крові. Спільне застосування з цефалоспоринами — ризик посилення нефротоксичності.

Взаємодія з бета-адреноміметиками (фенотерол, сальбутамол), глюкокортикостероїдами може підсилювати гіпокаліємію. Зі знижуючими глюкозу засобами — зменшувати їх ефективність через підвищення концентрації глюкози в крові.

Комбінація з інгібіторами АПФ може викликати значне зниження АТ і посилення нефропатії. Зв'язано з гіповолемією та електролітними порушеннями.

З іншими препаратами — можливі різні реакції, включаючи підвищення токсичності або зменшення ефективності. Детальний перелік дивіться у рекомендаціях щодо застосування.

Як приймати, курс і дозування

Дозу та режим застосування визначає лікар індивідуально, враховуючи ступінь порушення водно-електролітного балансу, функцію нирок і стан пацієнта. Внутрішньовенне введення застосовується при неможливості перорального прийому або швидкому досягненні терапевтичного ефекту.

Для досягнення оптимального результату рекомендується використовувати безперервну інфузію, а не повторні болюсні ін'єкції. Внутрішньовенна доза починається з 0,1 мг/кг маси тіла, з подальшим коригуванням залежно від відповіді.

Для дорослих максимальна добова доза — 1500 мг. Для дітей дозування становить 1 мг/кг маси тіла, але не більше 20 мг на добу.

При набряках у хворих із застійною серцевою недостатністю початкова доза — 20-50 мг на добу, розділена на 2-3 прийоми. У гострих випадках — 20-40 мг болюсно, з подальшою корекцією залежно від реакції.

Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю дозування підбирається шляхом титрування для досягнення зниження маси тіла приблизно на 2 кг на добу.

Перед початком застосування у випадках гострої ниркової недостатності необхідно компенсувати гіповолемію та електролітні порушення.

Умови зберігання

Зберігати у темному, сухому місці при температурі не вище 25°C. Витримати у недоступному для дітей місці. Термін придатності — згідно з упаковкою.

Термін придатності

Зазначений на упаковці. Не використовувати препарат після закінчення строку придатності.